Канадці, як мені здалося, значно
частіше і легше знімаються з місця і переїзджають. Це стосується навіть
не лише тих, хто орендує житло, але і тих, хто має власну квартиру чи
будинок. Дехто вважає, що це притаманно північноамериканській
ментальності загалом. І правда, часто північноамериканець, купивши
хороший будинок, думає не про те, як в цьому будинку будуть жити його
діти та онуки, а про те, як він цей будинок продасть через кілька років і
купить більше, а потім і той на старості років продасть, а на виручені
гроші буде мати забезпечену пенсію з "феррарі" і океанськими круїзами.
Ну, але може це моє таке суб'єктивне враження - малувато я ще
канадського хліба з'їв, щоб виносити авторитетні судження про всіх
північноамериканців. :)
Тим
не менше, на вихідних, особливо в теплу пору року, можна спостерігати
багато орендованих вантажівочок, в яких самі господарі перевозять свій
крам на нове місце. Ось, як наприклад, минулих вихідних на нашій
вуличці:
Загалом,
народ тут мегаполісний, не дуже контактний. Це Вам не Кітченер-Ватерлу,
де навіть водій автобуса вважає Вас за людину, а не лише за пасажира.
Є, втім, сусіди, які мені вже трошки примелькалися за пару років і, від
нічого робити, готовий про них трошки попліткувати. :)
Найближча моя сусідка - жіночка років 55, жила в моїй квартирі до мене, аж цілих сімнадцять років. Очевидно, за цей час ніякий ремонт там не робився, а тому вона вирішила переїхати в сусідню свіжевідремонтовану квартирку, вже трикімнатну (по-місцевому - двобедрумну). Наскільки я знаю, за свою квартиру вона платить доларів на 350 більше ніж платила за мою. Але, чому б і ні? Зате в неї тепер кутова квартира і першим ділом вона відгородила свій балкон від мого високою пінопластовою загородкою, встановила парасольку проти сонця і шезлонг - насолоджується життям. Тим часом, за два роки, мені все ще ходить її кореспонденція. Не тільки спам, але й всяка важлива. Перший рік-півтора я носив їй під двері, але, помітивши, що потік не вщухає, засумнівався що вона взагалі в курсі про мою доброту і про зміну адреси :)
Навпроти неї, живуть поляки. Немолоді, привітні. Навіть намагалися говорити мені деякі українські слова. До них досить часто ходить їх дочка, яка живе на 3-му поверсі цього ж будинку. Я з нею тільки здоровався два роки. І вона зі мною. А от Володька, будучи в мене в гостях, один раз зустрівся з нею біля ліфта і вже розговорив її про всяке про різне. Отакий я відлюдько.
Навпроти мене квартира якась непутьова. На моїй пам'яті туди заселяються вже втретє чи вчетверте і щоразу якось неблагополучно. І то, людей я не бачу, одні голоса і звуки. Про себе я називаю ту квартиру - будинок з привидами.
По сусідству від дверей навпроти мене, живе найпривітніша мадам в моїй половині поверху. Відносно. Вона навіть один раз спитала, як в мене справи. Її я бачу досить часто, але то все тому, що в неї є фішка - коли вона приходить з магазину, то складає весь крам в загальному коридорі, під своїми дверима. Потім в коридорі ж роззувається і прослизає крізь ледь привідчинені двері в своє помешкання. Потім, протягом години регулярно виходить, бере щось із новопридбаного і заносить всередину. Боса. Вибачте про подробиці, але завдяки тому, що вона виходить боса, я помітив, що в неї величезний розмір ноги, мабуть 43-й при звичайному її зрості футів 5.3, не більше. Чомусь мені відразу згадуються епізоди з Men In Black, як там інопланетяни маскуються під пересічних мешканців :)
Навпроти "інопланетянки" живуть китайці. скільки їх там - не знаю. Жартую. :) Штук 5-ть, не більше - одна сім'я. Один із них, найстарший, зимою і в холодну погоду курить в туалеті і, через витяжку, щедро ділиться димком зі мною. Ще в них є хлопчинка - на рідкість невихований. Я вперто здороваюсь з ним вранці біля ліфту, а у відповідь отримую щось середнє між "фир" та "хрю". А потім я і з батьком його побачився, віни на мої привітання говорить щось більш схоже на "хай". Мама в них сама чемна - вона навіть іноді удостоює мене поглядом у відповідь на моє, вже ставше єхидним, "гуд морнінг". Один раз синочок мало не вразив мене в серце своєю чемністю - притримав переді мною двері внизу в під'їзді, коли в мене були зайняті руки. І вже коли скупа сльоза вдячності була готова скотитися по моїй неголеній щоці, я вчасно зрозумів, що то мені тримались двері, просто його мати, яка пройшла вперед, викинувши сміття повернулася назад в будинок - він тримав їй, щоб двері не захлопнулися на замок. А ще вони, всі втрьох, люблять поговорити в ліфті своєю мовою і мені здається - про мене :)
Навпроти ліфта теж постійно живуть якісь вельми тимчасові мешканці. Рідко когось там бачу. На даний момент - досить пристойна молода пара. Чорношкірі. Парубок, стрункий та моторний, їздить на мотоциклі, в шкіряному одязі і кльових чоботях. Зневажливо поглядає на мій велосипедний шолом і впріле чоло. Дівчину ж я було спочатку прийняв за Хеллі Беррі, яка тут поселилась, щоб сховатись від фанатів і папарацці. Потім придивився - ні, не вона. :)
З одного боку від ліфта живе "солодка парочка" - чоловік та жіночка. Обом років по 45-50. Обоє підфарбовуються під блонд. У чоловіка дрібна завивка - "хімія". Коли він іде на роботу вони цілуються на порозі квартири. Потім, вона проводжає його з порогу поглядом, поки він чекає на ліфт. Якщо ліфта довго нема, може підбігти, боса, навшпиньках і поцілувати його на прощання ще раз. З настанням теплої погоди, вони виносять купу кемпінгових речей і кудись пропадають аж до осені.
З іншого боку від ліфта живе москаль. Він дивиться російське телебачення і голосно сварить російських політиків. Ще він дуже товстий. Дуже. Уявіть собі дуже товстого чоловіка і потім помножте надвоє. В нашому великому ліфті з ним разом могло би поміститися ще максимум два чоловіка, але, по факту, ніхто ніколи з ним поміщатися не хоче, бо дядько розповсюджує просто жахливий запах. Уявіть собі дуже жахливий запах і помножте надвоє. Серйозно, люди навіть плюють на правила зовнішньої чемності - просто, потупивши очі залишаються чекати наступного ліфта. На щастя, він виходить з квартири дуже рідко, лише щоб винести величезні чорні мішки із сміттям - коробки з під фастфуду, порожні банки коли.
Ще далі живе сім'я. Батько - колоритний ірландець, добродушний задирака із простецько-прикольною зовнішністю. От він знає всіх у будинку і, здається, всі знають його. В нього є два сина. З виду хороші хлопці. Старший, бачу, частенько ходить грати в футбол (саме той, що соккер). Молодший теж прикольний персонаж - йому хоч зараз іти зніматися в якомусь смішному дитячому кіно. Взагалі видно, що вони всі троє, батько і сини - друзяки хоть куди. :)
Ще, в тому ж крилі, живе жіночка-молодиця, здається полячка. Вона має собаку і похмурого чоловіка. Сама, при цьому, являє собою якийсь такий мрійливий персонаж, трошки не від світу сього. Часто гуляє з собакою, яка теж дуже прикольна, спокійна і дружня - любить мовчки вткнутися носом комусь в штанину і так аж їхати в ліфті до свого поверху. Вони з хазяйкою - меланхоліки.
Ну, на цьому я свою ненаситну потребу попліткувати наситив. Ви тільки не думайте - я не завжди такий охочий язика почесати, інших обговорюючи. Лиш іноді... ;)
Найближча моя сусідка - жіночка років 55, жила в моїй квартирі до мене, аж цілих сімнадцять років. Очевидно, за цей час ніякий ремонт там не робився, а тому вона вирішила переїхати в сусідню свіжевідремонтовану квартирку, вже трикімнатну (по-місцевому - двобедрумну). Наскільки я знаю, за свою квартиру вона платить доларів на 350 більше ніж платила за мою. Але, чому б і ні? Зате в неї тепер кутова квартира і першим ділом вона відгородила свій балкон від мого високою пінопластовою загородкою, встановила парасольку проти сонця і шезлонг - насолоджується життям. Тим часом, за два роки, мені все ще ходить її кореспонденція. Не тільки спам, але й всяка важлива. Перший рік-півтора я носив їй під двері, але, помітивши, що потік не вщухає, засумнівався що вона взагалі в курсі про мою доброту і про зміну адреси :)
Навпроти неї, живуть поляки. Немолоді, привітні. Навіть намагалися говорити мені деякі українські слова. До них досить часто ходить їх дочка, яка живе на 3-му поверсі цього ж будинку. Я з нею тільки здоровався два роки. І вона зі мною. А от Володька, будучи в мене в гостях, один раз зустрівся з нею біля ліфта і вже розговорив її про всяке про різне. Отакий я відлюдько.
Навпроти мене квартира якась непутьова. На моїй пам'яті туди заселяються вже втретє чи вчетверте і щоразу якось неблагополучно. І то, людей я не бачу, одні голоса і звуки. Про себе я називаю ту квартиру - будинок з привидами.
По сусідству від дверей навпроти мене, живе найпривітніша мадам в моїй половині поверху. Відносно. Вона навіть один раз спитала, як в мене справи. Її я бачу досить часто, але то все тому, що в неї є фішка - коли вона приходить з магазину, то складає весь крам в загальному коридорі, під своїми дверима. Потім в коридорі ж роззувається і прослизає крізь ледь привідчинені двері в своє помешкання. Потім, протягом години регулярно виходить, бере щось із новопридбаного і заносить всередину. Боса. Вибачте про подробиці, але завдяки тому, що вона виходить боса, я помітив, що в неї величезний розмір ноги, мабуть 43-й при звичайному її зрості футів 5.3, не більше. Чомусь мені відразу згадуються епізоди з Men In Black, як там інопланетяни маскуються під пересічних мешканців :)
Навпроти "інопланетянки" живуть китайці. скільки їх там - не знаю. Жартую. :) Штук 5-ть, не більше - одна сім'я. Один із них, найстарший, зимою і в холодну погоду курить в туалеті і, через витяжку, щедро ділиться димком зі мною. Ще в них є хлопчинка - на рідкість невихований. Я вперто здороваюсь з ним вранці біля ліфту, а у відповідь отримую щось середнє між "фир" та "хрю". А потім я і з батьком його побачився, віни на мої привітання говорить щось більш схоже на "хай". Мама в них сама чемна - вона навіть іноді удостоює мене поглядом у відповідь на моє, вже ставше єхидним, "гуд морнінг". Один раз синочок мало не вразив мене в серце своєю чемністю - притримав переді мною двері внизу в під'їзді, коли в мене були зайняті руки. І вже коли скупа сльоза вдячності була готова скотитися по моїй неголеній щоці, я вчасно зрозумів, що то мені тримались двері, просто його мати, яка пройшла вперед, викинувши сміття повернулася назад в будинок - він тримав їй, щоб двері не захлопнулися на замок. А ще вони, всі втрьох, люблять поговорити в ліфті своєю мовою і мені здається - про мене :)
Навпроти ліфта теж постійно живуть якісь вельми тимчасові мешканці. Рідко когось там бачу. На даний момент - досить пристойна молода пара. Чорношкірі. Парубок, стрункий та моторний, їздить на мотоциклі, в шкіряному одязі і кльових чоботях. Зневажливо поглядає на мій велосипедний шолом і впріле чоло. Дівчину ж я було спочатку прийняв за Хеллі Беррі, яка тут поселилась, щоб сховатись від фанатів і папарацці. Потім придивився - ні, не вона. :)
З одного боку від ліфта живе "солодка парочка" - чоловік та жіночка. Обом років по 45-50. Обоє підфарбовуються під блонд. У чоловіка дрібна завивка - "хімія". Коли він іде на роботу вони цілуються на порозі квартири. Потім, вона проводжає його з порогу поглядом, поки він чекає на ліфт. Якщо ліфта довго нема, може підбігти, боса, навшпиньках і поцілувати його на прощання ще раз. З настанням теплої погоди, вони виносять купу кемпінгових речей і кудись пропадають аж до осені.
З іншого боку від ліфта живе москаль. Він дивиться російське телебачення і голосно сварить російських політиків. Ще він дуже товстий. Дуже. Уявіть собі дуже товстого чоловіка і потім помножте надвоє. В нашому великому ліфті з ним разом могло би поміститися ще максимум два чоловіка, але, по факту, ніхто ніколи з ним поміщатися не хоче, бо дядько розповсюджує просто жахливий запах. Уявіть собі дуже жахливий запах і помножте надвоє. Серйозно, люди навіть плюють на правила зовнішньої чемності - просто, потупивши очі залишаються чекати наступного ліфта. На щастя, він виходить з квартири дуже рідко, лише щоб винести величезні чорні мішки із сміттям - коробки з під фастфуду, порожні банки коли.
Ще далі живе сім'я. Батько - колоритний ірландець, добродушний задирака із простецько-прикольною зовнішністю. От він знає всіх у будинку і, здається, всі знають його. В нього є два сина. З виду хороші хлопці. Старший, бачу, частенько ходить грати в футбол (саме той, що соккер). Молодший теж прикольний персонаж - йому хоч зараз іти зніматися в якомусь смішному дитячому кіно. Взагалі видно, що вони всі троє, батько і сини - друзяки хоть куди. :)
Ще, в тому ж крилі, живе жіночка-молодиця, здається полячка. Вона має собаку і похмурого чоловіка. Сама, при цьому, являє собою якийсь такий мрійливий персонаж, трошки не від світу сього. Часто гуляє з собакою, яка теж дуже прикольна, спокійна і дружня - любить мовчки вткнутися носом комусь в штанину і так аж їхати в ліфті до свого поверху. Вони з хазяйкою - меланхоліки.
Ну, на цьому я свою ненаситну потребу попліткувати наситив. Ви тільки не думайте - я не завжди такий охочий язика почесати, інших обговорюючи. Лиш іноді... ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар